Червоноградська районна організація МАЛіЖ




  *********************************************

200-тий! ЮВІЛЕЙНИЙ!
Це знакова подія для юних вихованців Міжнародно (Малої) Академії літератури і журналістики, активних авторів, дописувачів! Вийшов друком 200-201-й номер газети “Сузір'я Фест” - популярного маліжанського часопису. Ось що читаємо у редакційній замітці:
“У червні цього року читачі і редакційний колектив урочисто відзначили 15 років нашої газети. Перші її сторінки “Мала Академія” виходили окремим додатком у правничій громадській газеті “Акцент”, потім побачив світ перший номер газети “СУЗІР'Я”.
Нині наше видання не тільки змінило назву, але й статус. Літературно-мистецька газета для школярів та юнацтва “СУЗІР'Я ФЕСТ” є Всеукраїнським виданням, яке поширюється у 19 областях України та за кордоном.
Неймовірних зусиль докладає до видання газети її засновник та головний редактор Василь Тарчинець. Дуже важко знайти кошти для оплати друкарських та поліграфічних робіт. Але попри всі економічні, соціальні, політичні негаразди, наш корабель пливе вірним курсом, привертає до себе все більше і більше шанувальників”. І тут щира подяка членам правління Академії, керівникам регіональних відділень МАЛіЖ, юним авторам за наполегливу працю.
Загалом ювілейний номер газети присвячений підсумкам також ювілейного XV фестивалю «Рекітське сузіря». Про його хід, підсумки розповідають публікації «Учасників фестивалю вітав і нагороди вручав Верховний Отаман Міжнародної Асоціації «Козацтво», Маршал Козацтва, Герой Козацтва України Михайло Шитий» (автор - Йосип Хамардюк), «Фестиваль творчості і добра», «Пам'ятний хрест посвятили, а музей МАЛіЖ не відкрили...» (Ольга Бучек), «Лауреати і переможці нашого фестивалю». Василь Тарчинець повідомляє у дописі: «Ангеліна Оборіна - почесний Академік МАЛіЖ». Як «Маліжани підкоряють інтелектуальний Олімп» йдеться в інтерв'ю керівника Слов'янського відділення Академії Марії Вакульчик з талановитою ученицею Софією Фуфлєвою.
Літературні твори, художні фото, малюнки надрукували Юстина Попко, Ірина Кошечкіна, Катерина Бубнова, Ксенія Магула, Ірина Шавша, Ігор Романчук, Ангеліна Струк, Анастасія Гономович, Лілія Сковронська, Марися Томашевська, Соломія Римик, Віктор Лазарович, Даша Чумакова, Олександра Колісник, Софія Ковальчук, Маркіян Лехман, Олена Федюра, Тетяна Попко...
І знову ж, як і в попередніх номерах, авторська географія охоплює ледь чи не всю Україну! Серед дописувачів приємно зустріти імена тих, хто ще вчора сидів за шкільною партою, відвідував навчальні курси МАЛіЖ, а сьогодні вони вже студенти вишів. Однак і далі залишаються вірними Академії, прагнуть активно співпрацювати з газетою.
На 16-ти сторінках «Сузір'я Фест» надруковано багато іншої цікавої інформації.
Тарас ЛЕХМАН, журналіст


 *********************************************

ДРУГА ХВИЛЯ “СОЛОКІЇ”

Жодне інтернет-видання не замінить друкованого слова, тим паче, коли воно наповнене глибоким духовним змістом, відповідає запитам і вподобанням багатьох читачів. Саме з такою ідеєю ще рік тому започаткували у Червонограді видання альманаху “Солокія” місцеві меценати Михайло Чемерис і Михайло Махник, люди не байдужі до рідного слова, української літератури і культури, історії та традицій нашого народу.  І не помилилися, хоча скептиків не бракувало. Цей історико-краєзнавчий і літературно-мистецький щорічний часопис вже з першого номера став відомим не тільки у Прибузькому краї. Знають про нього у Львові, на Сході України, у Польщі. Не сумнівайтесь, що хвилі-сторінки “Солокії” покотяться і далі до читача! Є чимало охочих придбати альманах, надрукуватися у ньому. Редколегія завжди чекає на цікаві дописи!

У Червоноградській центральній міській бібліотеці відбулася презентація другого номера «Солокії».

- Приємно, що юні автори мають де друкуватися, долучаються до участі у такому цікавому виданні, - сказала на презентації керівник Червоноградського відділення Міжнародної (Малої) академії літератури і журналістики, член Української асоціації письменників Наталія Кічун-Лемех.

Поетичні та прозові твори, легенди, записані у нашому краї, надрукували учні місцевих шкіл - слухачі МАЛіЖу, а дехто вже з них стали студентами вишів, Ольга Бучек, Олена Федюра, Магдалина Волжаніна, Тетяна Коваль, Юлія Симак, Маркіян Лехман. Юним авторам також було надано слово.

На фото: Як приємно потримати червоноградським маліжанам «свіжоспечений»  номер альманаху «Солокія"; тим паче з власними публікаціями.

(Прес-служба Червоноградського відділення МАЛіЖ).

 *********************************************    

Знай наших!

ОСЯГАЮЧИ СЛОВОМ ЦЕЙ СВІТ

Юна червоноградка Олена Федюра у липні отримала перший приз відомого міжнародного фестивалю «Рекітське сузір'я» у номінаціях «поезія» та «проза» з рук заступника Голови правління Міжнародного центру ЮНЕСКО, ректора Міжнародної Академії літератури і журналістики, генерального директора фестивалю Василя Тарчинця (на фото).

Олена - донька шахтаря, електрослюсаря підземного дільниці ВіТБ Віталія Федюри з шахти «Відродження», перейшла у 6(10) клас Червоноградської гімназії. Неодноразово зустрічаючи дівчину на численних творчих заходах літературно-мистецького об'єднання «Третій горизонт», Червоноградських міської центральної та дитячої бібліотек, а її твори – у місцевих альманахах, з цікавістю спостерігала: чи розкриється цей талант або ж вірші та проза так і залишаться черговим дитячим захопленням? Проте тендітна білявка з блакитними очима шостий рік поспіль настійливо займається у місцевому відділенні МАЛіЖу й готує до друку вже третю книгу. Опікується літературним даром Олени відомий червоноградський майстер слова, колишній шахтар Ігор Дах.

Улюблений автор Олени - Ліна Костенко. Також читає твори своїх однолітків, які розміщуються на відповідних сайтах в інтернеті. Свої ж твори розміщує на Червоноградському парафіяльному сайті церкви Св. Йосафата та на сайті «На всі 100%» бібліотеки для дітей. За активну участь у роботі сайту МАЛІЖу отримала цьогоріч на «Рекітському сузір'ї» також і грошову премію ім. Наталії Петренко.

- Пишеш, притримуючись з певного плану чи тільки коли прийде натхнення? – запитую у дівчини.

- Чекаю натхнення, - усміхається вона. – Але все почуте і побачене рано чи пізно переплавляється у якісь рядки - іноді поетичні, іноді прозові. Багато гострих емоції викликають події останніх років в нашій державі з початку Революції Гідності і війна, що точиться уже четвертий рік. Окрім того, хочеться розібратися у собі, своїх внутрішніх переживаннях.

- Як ставляться до твого захоплення батьки?

- Тато колись і сам писав вірші, тому гаряче підтримує, а мама пишається мною. Моя сім’я - мої перші слухачі та критики.

- Чи не почуваєшся «білою вороною» серед однолітків?

- Тяжко сказати. Є друзі, які з задоволенням цікавляться моїми творчими справами, є ті, кому просто все одно й ті, хто вважають, що в мене «зіркова хвороба», бо я активно приймаю участь у шкільному житті, танцюю в ансамблі «Веселинка», намагаюся спілкуватися з відомими поетами та письменниками нашого міста. Такі події як «Рекітське сузір'я» - це ковток чистого повітря для мене. Там я зустрічаюся з справжніми товаришами, людьми, які розуміють мене. А під час навчального року двічі на місяць зустрічаюся у дитячій бібліотеці з іншими творчими школярами та керівником відділення МАЛіЖу Наталею Кічун-Лемех, де обговорюємо свої свіжі твори, на ходу редагуючи їх.

Олена Федюра вже двічі займала призові місця на конкурсі ім. Володимира Дроцика – у 2013 році здобула диплом ІІІ ступеня за поетичну збірку «Весняний спів», а у 2016-му ставала лауреатом за прозовий твір – дитячий детектив «Моріку і Банку». Цьогорічний тріумф на відомому літературному фестивалі, безумовно, додав дівчині наснаги до творчості. Маючи досить реалістичний погляд на життя, розмірковує над майбутньою професією і схиляється до факультету журналістики. Але як би там не склалося життя, хочеться щиро побажати Олені, щоб дарований Господом дар розвивався у творчій праці, а у культурному просторі України на повну силу зазвучав новий сильний голос дівчини з Червонограда.

Марія ЛУЦЕНКО

(Газета «Гірник». - Червоноград, 2018. - №13-14).

Подано: Прес-служба Червоноградського відділення МАЛіЖ


*********************************************    



ЛІСОВИЙ ТЕЛЕГРАФ

Інколи осінній ліс буває тихим-тихим, особливо у період “бабиного літа” та наприкінці вересня. Птахи замовкли. Одні вже відлетіли у вирій, інші готуються до відльоту, тому не до співу. Хіба що зрідка зашелестить листя від раптового подиху вітру і застогнуть скрипом, наче від нестерпного болю, старі високі сосни.

- Невже ліс спорожнів? - запитую себе подумки.

Ні, це не так! У ньому вирує життя. Тільки воно приховане від людей. Щоб побачити, почути, потрібно пильно-пильно вдивлятися, ретельно-ретельно прислуховуватися.

А тут мені таки пощастило! Лісову тишу порушив стук дятла: «Тук-тук-тук!..». Спочатку кілька пробних стуків, а потім затріскотів кулемет. Звуки розносяться околицею. Через гучне відлуння складається враження, що то кілька дятлів передають інформацію телеграфами, як у старих кінофільмах.

Уважно прислуховуюся. Чую зовсім інший стук, інший «почерк» телеграфіста. Враз лісова гущавина наповнилася стуками цілого відділення телеграфного зв'язку. Один дятел подав сигнал, а на нього злетілися сусіди, передали іншим, і потягнувся ланцюжок телеграфних передач. Пернаті збагнули, що тут вдосталь шкідників-короїдів, можна поживитися, якщо активно попрацювати, злетілися.

На якихось п'ятдесяти квадратних метрах я налічив 18 дятлів. Усі невтомно працювали, лікували дерева, а як винагорода - ситний обід. Біля них залишки обіду підбирали синички, повзики, горобчики, які навідалися сюди зі сусіднього села.

Не можу збагнути, гублюся у думках: деякі орнітологи стверджують, що дятли ревно оберігають свою територію, особливо у червні, коли підростає ненаситна малеча, не допускають непроханих гостей і не прагнуть близького сусідства; деякі вчені це заперечують. Певен в одному: коли вдосталь поживи, та ще й наближається холодна зима - тоді жодних конфліктів.

Втім, які корисні ці птахи - дятли!

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій Української академії друкарства, випускник навчальних курсів Червоноградського відділення МАЛіЖ


 *********************************************    
 ЗОРІ “РЕКІТСЬКОГО СУЗІР'Я”

Уже впродовж п'яти років поспіль бібліотека Міжнародної (Малої) академії літератури і журналістики поповнюється колективною збіркою вибраних творів її слухачів. Представляють краще з кращого. Вийшла друком п'ята книга «Рекітське сузір'я» (Львів: МАЛіЖ, 2018. - 392 с.; головний редактор і упорядник, ректор МАЛіЖу Василь Тарчинець).

З кожним роком зростає кількість авторів, сторінковий обсяг видання. Певен, такого цікавого, змістовного, широкотематичного, ошатно виданого суто дитячо-юнацького альманаху в Україні ще не було!

Відкриває його стаття Василя Тарчинця «Від Сузір'я до Сузір'я», де підбито підсумки усіх чотирнадцяти (цього року відбувся 15-тий) міжнародних фестивалів дитячо-юнацької творчості «Рекітське сузір'я» (проходить влітку у мальовничому Закарпатті), на яких юні таланти представляють свою поезію, прозу, видані збірочки, журналістські дописи, публіцистику, малюнки, художні фотографії, авторські пісні, отримують призи, грамоти, нагороди, навіть віднедавна грошові премії. Про роботу МАЛіЖу, його відділень розповідають статті керівників цієї громадської організації, її структурних підрозділів Ангеліни Оборіної, Тетяни Балагури, Ірини Кислої, Ганни Кінаш, Лариси Строїної, Анастасії Шевченко, Людмили Райчук, Світлани Дєлєскє, Катерини Мельничук та ін. МАЛіЖ невпинно розширює діапазон своєї діяльності, «сферу впливу». Тож читача неодмінно зацікавить інформація про відкриття філії Академії в Азербайджані.

Все ж левову частку сторінок відведено дітям - вихованцям МАЛіЖу з Червонограда, Полтави, Міжгір'я, Мукачевого, Ужгорода, Одеси, Слов'янська, Бахмута, Івано-Франківська, Рівного, Києва, Львова, Виноградова... Ось така широка географія! Загалом представлено художні твори, журналістські дописи, малюнки, фотографії майже 300 юних авторів. Звісно, годі назвати всі імена, але, повірте, кожен з них - юних обдарувань заслуговує окремої розмови, уваги та поваги!

Багато хто з вчорашніх маліжан стали професійними журналістами, видали перші (а то й уже не перші) поетичні і прозові збірки, досягли певних вершин у літературній діяльності, відзначені преміями, а тепер діляться набутим досвідом з підростаючим поколінням. Однак добре пам'ятають, що вони родом з МАЛіЖу. Їхні твори також представлені на сторінках альманаху. Авторам-початківцям є чому повчитися.

Тарас ЛЕХМАН, журналіст


*********************************************    

ДОРОГА

Прямуєш все вперед. А під тобою — світ.

Ніколи не пізнати нам загадок дороги.

Всередині — не сам. За вікнами — не цвіт,

Все швидше зміна кадру. Позаду десь тривоги.

Хоч нам відомий план, незнаний нам сюжет...

Можливість — шлях цей завивистий. А фактором є сам.

За горизонтом — даль. Не тьмяний силует -

Майбутнє. Ще не знає нас. Дай вогнику очам!

Олена ФЕДЮРА.

Учениця Червоноградської гімназії, слухач МАЛіЖу

 *********************************************

ЧОМУ?

Ой, звідки ж це чарівне диво?

Чому цвіте все так красиво?

Чому зірки на небі сяють?

Чому так квіти розквітають?..

...Весна іде, весна іде,

Весна, весна красу несе!

Аліна СИДОРИК.

Учениця 5-А класу Червоноградської ЗШ №1, слухач МАЛіЖу


*********************************************

ОГІРОЧКИ ЗЕЛЕНЕНЬКІ...

Бабуся Леся щойно прийшла з городу. Принесла у кошику кілька молоденьких огірочків. 

Завбачливо помила їх у свіжій водичці, поклала на стіл, а сама стала співати: “Посіяла огірочки...”,  потім ще щось на додаток “Огірочки зелененькі, то великі, то маленькі...” (і то вже цікавим речитативом). Любить поспівати! А в церковному хорі, коли чуєш її голос, то враження, що лине пісня з Небес.

- Пригощайся, Маркіяне! - звертається до мене, ніжно посміхаючись. - Перший врожай. Але, передусім, перехрестись і подякуй Господу молитвою Отче наш і попроси: “Благослови, Боже, зібрати цей врожай!”.

Я так і зробив, зробив з глибокою-глибокою вірою християнина.

Скуштувавши огірочка, радісно вигукнув:

- Ой, який смачний!

Бабуся Леся пильно подивилася на мене добрими очима, повела розмову:

- Маркіяне, скажи, ти допомагав татові копати грядку під огірочки?

- Так, допомагав.

- Допомагав мамі сіяти огірочки?

- Допомагав.

- У спекотні дні носив у відерці водичку з криниці, а потім ми обоє поливали огірочки?

- Носив. Поливали.

- Боровся з бур'янами, взявши мотику в руки?

- Не те, що боровся, а воював!

- Тому-то й смачні огірочки!

...З часу (ой, не хочу вживати слова “час”, бо він такий швидкоплинний!) цієї розмови минуло п'ять років. Тоді я ще був, вважайте, дитиною, щойно перейшов у шостий клас. Втім, бабусину науку запам'ятав, наче молитву, на все життя: нічого нема смачнішого з грядки, ніж вирощене тобою!

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу.

 *********************************************

ДЛЯ ВАС, АВТОРИ Й ЧИТАЧІ!
Вийшло друком десяте число художньо-літературного журналу-піврічника “МІСЦЕВИЙ ЧАСопис”, засновником, редактором і видавцем якого є Ігор Дах. Можемо це назвати ювілейним випуском. Хоч журнал “прописаний” у Червонограді, але видавець докладає максимум зусиль, щоб на його сторінках друкувалися автори з усієї України.
“МІСЦЕВИЙ ЧАСопис” доволі різноманітний за спрямуванням — поезія, проза, публіцистика, журналістика... Окрім постійних авторів, читач відкриває для себе нові й нові імена. У цьому номері надруковано художні твори Сергія О. Гейшева, Сергія С. Гейшева, Василя Ткачика, Марії Деленко, Тетяни Коваль, Ігоря Даха, Ганни Кінаш, Мирослави Король, Данила Беконова, Єлизавети Помукчинської, Марії Грицак, Олени Федюри, Ольги Бучек, Маркіяна Лехмана, Ольги Яворської, Олени Лелюх, Ганни Кузьмак, Лесі Гумен, Ольги Голузинець, Андрія Грущака, Наталії Ковальської... Приємно, що серед авторів ми зустрічаємо імена школярів з Полтавщини, Закарпаття, Рівненщини, Львівщини (звісно, і з Червонограда)... - слухачів Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики. Для них це є добрим стимулом у творчості, адже мають прекрасну нагоду реалізувати себе, донести слово до читача. А хіба не приємно учениці-п'ятикласниці Червоноградської ЗШ №2 Олені Кондратюк побачити на сторінках видання репродукції своїх малюнків. 
Багата й інформаційна (мова про подієву, оперативну інформацію) палітра “МІСЦЕВОГО ЧАСопису”. Про події на Сході України, працю шахтарів Прибужжя, культурно-мистецькі заходи, нові книги, альманахи розповідають журналістські дописи Ігоря Даха, Лариси Гуменюк, Ігоря Йосипіва, Марії Луценко, Катерини Сави та інших авторів. Багато цікавої інформації використано з джерел прес-служби Червоноградського відділення МАЛіЖ та прес-служби літературно-мистецького об'єднання “Третій горизонт”.  
Тарас ЛЕХМАН, журналіст
 *********************************************

ЛІТО — НА ПОРОЗІ...

Запитаємо: чим займаються діти під час літніх канікул? Відповідь буде очевидною: звісно, відпочивають! Але мова не про творчих дітей. Вони завжди живуть неспокоєм, пошуком, щось пишуть, малюють, про відпочинок, спілкування з друзями також не забувають, від чого черпають ще більше натхнення, у них з'являються нові ідеї, задуми. Принаймні, можу сказати таке про маліжан. Крім того, готуються до цікавого фестивалю “Рекітське сузір'я — 2018”, різноманітних конкурсів. Літня програма видасться насиченою. Тому годі марнувати час. Зрештою, коли займаєшся своєю улюбленою справою, тим, що до душі, то це також своєрідний відпочинок.

А поки що маліжани прийшли до читача з новими творчими доробками. Гортаю сторінки щойно віддрукованого часопису “Сузір'я Фест” (№6 (199), червень, 2018 р.)
загальнодержавної літературно-художньої газети для школярів та юнацтва, яку видає Міжнародна (Мала) Академія літератури і журналістики — Асоційований член Міжнародного центру ЮНЕСКО. Так, щойно початок травня, а вони завбачливо підготували червневий номер газети. І це вже традиційно, що левова частка матеріалів належить перу дітей. Цього разу на розсуд читача свої твори — поезія, проза, есе... представили юні автори (знову ж традиційно) з різних регіонів України — від Сходу до Заходу: Кристина Андреу, Дана Тітенко, Олена Лелюх, Ігор Матковський, Олена Власенко, Вікторія Шуберт, Владислав Лазорик, Дар'я Гузинець, Юліанна Кадар, Каріна Мішко, Валерія Форостяк, Ірина Матюшок, Олена Федюра, Володимир Орисенко, Іванна Кубицька, Анастасія Сиділо, Ольга Бучек. Юним авторам таки варто (!) повчитися у дорослих. Отож на сторінках часопису - вірші Христини Сирової-Ковалишин, Ангеліни Оборіної.

Що то за дитячо-юнацька газета без численних малюнків і фото (тим паче - художніх)?.. Ілюстрували її юні таланти Вікторія Свіщевська, Тетяна Матюшок, Соломія Мазуркевич та інші.

Як періодичне видання, жодна газета не обходиться без журналістських матеріалів - інтерв'ю, статей, заміток, нарисів. Тут приверне увагу читача доволі об'ємна з фото публікація ректора МАЛіЖу, головного редактора «Сузір'я Фест» Василя Тарчинця «Усі ми козацького роду»: у Вищому професійному училищі №20 м. Львова проведено героїко-патріотичний захід з ініціативи Львівського обласного товариства Міжнародної Асоціації «Козацтво» за участю Маршала Козацтва України, Героя Козацтва України Михайла Шитого... Втім, краще прочитати!

Прес-служба Червоноградського відділення МАЛіЖ вітає ученицю-дев'ятикласницю місцевої ЗШ №1 Ольгу Бучек з перемогою на Міжнародному конкурсі з української мови ім. Петра Яцика.

«Лідерські якості» - зарисовка поетеси, члена НСЖУ Ангеліни Оборіної про Василя Тарчинця, який відсвяткував 70-річчя.

Не залишать байдужими читача роздуми Катерини Максименко «Щоб не повторилося біди». Рядки її публікації - нагадування про трагедію у Чорнобилі.

«Сузір'я Фест» започаткувало нову рубрику «Живе у нашому місті знаменита людина». Юнкори Вараського відділення МАЛіЖ Тетяна Дмитренко й Анастасія Баранчук розповідають про надзвичайну людину - Надію Павлівну Повжик, «яка передає усі вміння, тонкощі створення найрізноманітніших ляльок, дарує надію, що казка прийде до кожного з нас...».

Про проведення дитячо-юнацького літературно-мистецького конкурсу «Літери ЛЕВА» (відбудеться 12-18 травня 2018 р.) докладно прочитаєте у публікації Лідії Ільків «Львів скликає талановиті літери».

Авторам-маліжанам бажаю творчих успіхів, плідної праці, веселих канікул і таки гарного відпочинку!

Тарас ЛЕХМАН, журналіст


 ********************************************

КОЛИ ЦВІТЕ ЧЕРЕМХА...

(З фенологічного щоденника)

Кажуть: “Ранній Великдень — рання весна”. Цього року свято Воскресіння Христового ми відзначали таки доволі рано — 8 квітня. Але весну аж ніяк не можна було назвати ранньою. Щось схибила народна прогностична прикмета. Березень видався холодним. Навіть Вербна неділя, за тиждень до Великодня, не віщувала тепла. Дехто засмутився: “Невже паска буде на снігу?..”. А таке траплялося.

Однак, ні! Великдень потішив теплом — і душевним (це — насамперед!), і сонячним. Здавалося, холодні дні вже не повернуться. Та після різкого потепління знову на деякий час настало похолодання. Тільки-от черемха радувала людей білим цвітом. Одягнулася, мов наречена до шлюбу. І тут я знову згадав про народний прогностик:

- Черемха цвіте перед останніми весняними похолоданнями, а то й приморозками.

- Коли цвіте черемха — починають активно співати солов'ї. (Їхніх чарівних концертів я вже наслухався).

- Зацвіла черемха — сади картоплю.

- Цвіте черемха і падають дощі — на врожай городини і зернових культур.

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-а класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу


 ********************************************


Запрошуємо на творчу зустріч!

“ХАЙ СЛОВО ЗАПАЛЮЄ СВІЧІ...”

6 травня о 14.00 у приміщенні Червоноградської міської бібліотеки для дітей (вул. Андрея Шептицького, 1) відбудеться урочистий захід з нагоди 10-ліття літературно-мистецького об'єднання “Третій горизонт”.

Запрошуємо усіх бажаючих, небайдужих до Рідного Слова, Рідної Пісні, взяти участь у святі. Цікаво буде і дорослим, і дітям.

Розділіть з нами радість!

Ольга ГОЛУЗИНЕЦЬ.

Голова Червоноградського літературно-мистецького об'єднання “Третій горизонт”, член Української асоціації письменників


*********************************************


ГОЛУБ СВІТЛА

Через стіну невиданих статей,

Спотворене невольниче мовчання,

Крізь сотні невідчинених дверей,

Незлічені тривогою прощання

Я бачу птаха. Він руйнує ту,

Немов примара, злісну перешкоду,

Несе тремтливу істину святу.

Він ранить крила. Та йому не шкода.

Не в вишукані вірить він слова,

Птах закохався у природу мрії.

Первинність думки - правда є нова -

Свою лілейно у серденьку гріє.

Олена ФЕДЮРА.

Учениця Червоноградської гімназії, слухач МАЛіЖу

*********************************************

МИ ЗНОВУ В РАДІОЕФІРІ

Працівники Червоноградської міської радіостудії “Новий Двір” Сергій Бондарук і Павло Кінах завжди радо зустрічають гостей — слухачів місцевого відділення Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики, бо ті приходять з не порожніми руками, а з новими творчими доробками. Радіожурналісти охоче популяризують їхні художні твори, що є неабияким моральним стимулом для юних авторів, готові хоч зараз дати характеристики-рекомендації до вступу на факультет журналістики. Такі радіопередачі маліжани готують регулярно, ретельно вивчають ази роботи на радіо, особливості виступів, специфіку жанрів.

Цього разу вихованці Червоноградського відділення МАЛіЖ Маркіян Лехман (СШ-колегіум №3), Олена Федюра (гімназія), Ольга Бучек (ЗШ №1) та їхній керівник, член Української асоціації письменників Наталія Кічун-Лемех підготували для радіослухачів “Нового Двору” цікаву весняно-великодню програму з віршами, прозовими етюдами, вітаннями, звісно, й з інформацією про плідну працю МАЛіЖ.

(Прес-служба Червоноградського відділення МАЛіЖ)



На фото: перед записом у радіостудії “Новий Двір” слухачі Червоноградського відділення МАЛіЖ Маркіян Лехман, Олена Федюра, Ольга Бучек вносять останні штрихи до сценарію.
  *********************************************



ВІТАЄМО З ПЕРЕМОГОЮ!

Ольга БУЧЕК — учениця 9-го класу Червоноградської ЗШ №1, заступник керівника Червоноградського міського відділення Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики здобула I місце у IV загальнонаціональному етапі XVIII Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. Готувала її до конкурсу вчитель української мови і літератури Надія Грик.

Тепер Ольга Бучек знову претендує на призначення стипендії Президента України. Свого часу вона вже була удостоєна такої відзнаки.

Олю, вітаємо з перемогою! Успіхів у навчанні і творчості!

(Прес-служба Червоноградського відділення МАЛіЖ)

 *********************************************

З-ПІД СНІГУ

Підсніжник, мабуть, через те й називають підсніжником, що він пробивається на світ з-під снігу. Землю ще вкриває біла ковдра, зверху може бути шар льоду, а тендітна рослина з усіх сил пнеться до сонця. І аж коли побачить наше небесне світило, тільки тоді розквітне, щоб порадувати, потішити людей, додати весняного настрою. Не зривайте її, хоча б заради тих старань, зусиль, яких вона доклала, аби з'явитися на світ Божий!

Зривати, тим паче торгувати підсніжниками категорично заборонено. Про це постійно попереджають через ЗМІ правоохоронні органи. Покарання — штраф. Але, погодьтесь, за жодні гроші не відновиш понівечену красу.

На щастя, вже кілька років поспіль не спостерігаю, щоб хтось торгував у Червонограді підсніжниками: чи то на ринку, чи то на людній вулиці. Водночас не заперечую, що, можливо, такі випадки трапляються. Однак вважаю: найкращий засіб боротьби з браконьєрами — не купувати у них квітів, аби й самому не стати співучасником злочину проти її величності Природи. Тоді неодмінно спрацює примітивний, але доволі ефективний закон ринку: нема попиту на товар, тож марно виставляти його “на прилавок”.

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу


 *********************************************

ВЕЛИКОДНІЙ НОМЕР ГАЗЕТИ МАЛІЖАН

Цікавий, багатий і за змістом (це — насамперед!), і за кількістю публікацій, імен авторів великодній випуск газети “Сузір'я Фест” (Львів, 2018. - №5-6) — літературно-мистецького часопису для школярів, який видає Міжнародна (Мала) Академія літератури і журналістики.

Відкриває його редакційне привітання зі світлим празником Воскресіння Христового й вірш Мирослави Король “Великоднє свято”.

Відразу ж нагадування про черговий фестиваль “Рекітське сузір'я — 2018”, його програма, до речі, доволі насичена.

На 20-ти сторінках газети однаково представлені і юні, і дорослі автори — керівники відділень МАЛіЖу, наставники творчої молоді з різних регіонів України: від Сходу до Заходу. Та все ж, традиційно левова частка газетної площі належить дітям.

“Широкий поетичний розмай” - так загалом можемо охарактеризувати окремі подачі віршів, добірки, сторінки-блоки, які надруковані у великодньому Сузір'ї Фест”. Їх автори: Анна Лукова, Даниїл Беканов (він ще й прекрасний фотограф), Єлизавета Помукчинська, Аліна Водоложко, Богдан Юрченко, Катерина Гончаренко, Ганна Кінаш, Марина Головка, Катерина Мельничук, Вероніка Кодак, Олександр Скворцов, Лейла Абдулаєва та інші. Як відлуння Шевченківських свят чимало віршів присвячено Великому Кобзареві. Переконався, що ця тема для маліжан особливо щемлива.

Газета традиційно друкує й прозу. На добротному літературному рівні Владислав Лазорик написав оповідання “Прозоре золото”. У цьому номері — його початок, закінчення — у наступному. Але мені пощастило прочитати весь твір. Приємно вражений! До останнього рядка тримає в напрузі читача Маркіян Лехман в оповідання “Снайпер і... змія”. Записана Юлією Симак легенда про Гертруду Комаровську — це справжня поезія в прозі. Позначилося і те, що Юлія ще й пише вірші. Заслуговують читацької уваги етюди, художні замальовки Юлії Комович, Олександра Волошинівського, Ксенії Магули, Юлії Коробко, Дар'ї Гаврилко, Катерини Леонової, Владислави Поліно-Василенко, Каміли Фоміної.

МАЛіЖ уже започаткував кілька літературно-мистецьких конкурсів з грошовими преміями, нагородами для обдарованих дітей, юних творчих особистостей. Цього разу газета друкує повідомлення про заснування премії Василя Пилип'юка у номінації “Художнє фото”.. Гортаючи сторінки “Сузір'я Фест”, не сумніваюся, що для журі буде вдосталь роботи! Прекрасні художні фотографії (є така рубрика у газеті - “Вернісаж МАЛіЖ”) представили Єгор Сбітнєв, Єлізавета Малих, Владислав Салтановський; дивовижні малюнки, картини (власне, репродукції) — Поліна Новікова, Поліна Руденко, Марина Погребнюк, Галина Дьордяк, Наталія Мица, Ангеліна Решітник... Чимало дітей поєднують у собі літературний дар, і журналістські здібності, і розвивають талант художника, фотомитця. Отож їхні творчі доробки зустрічаємо в різних видах мистецтва. А головний редактор газети Василь Тарчинець тільки сприяє, аби донести їх до читацької аудиторії.

Важлива подієва інформація, роздуми на суспільні, морально-етичні теми, зокрема, і в молодіжному середовищі, містяться у журналістських дописах “Щоб зрозуміти Лесю Українку, треба вміти уявляти Сізіфа щасливим” (Ірина Кисла), “Коли одне ціле стає потворним і одиноким” (Альона Ковалець), “Тінейджери — це ми” (Тетяна Чуясова), “Тінейджери проти тінейджерів” (Олена Лелюх), “Велика сила добра” (Катерина Леонова). Нікого не залишить байдужим статтям ректора МАЛіЖу, головного редактора газети “Сузір'я Фест” Василя Тарчинця “Орел не буде літати”, у якій йдеться про Львівський еколого-натуралістичний центр, самовіддану і нелегку працю його співробітників (доглядають за покинутими, хворими тваринами, пернатими, часто підібраними на вулиці, у лісі...), людське милосердя до “братів наших менших”, брак коштів на їх утримання і, звісно, прохання про спонсорську допомогу. Не будьмо байдужими і ми!

Тарас ЛЕХМАН, журналіст


 ********************************************* 

ВЕСНЯНА ПІСНЯ ЖАЙВОРОНКА

(Етюд)

На полях зійшов сніг. Широкі лани перетворилися на суцільний зелений килим. Це пробилися з-під землі посіви озимини. Тала вода-сніговиця заповнила ямки, долинки, перетворивши їх на невеличкі озерця. Вся каламуть опустилася на дно, осіла, тому вода чиста-чиста, прозора. Хоч напийся! Але ні, не робіть цього!..

Над одним “озерцем” схилилася берізка, що росте край польової дороги, милується своїми довгими косами, на яких ось-ось з'явиться зелене листячко. Все видно, мов у дзеркалі: і берізку, і яскраве весняне сонце, і голубе небо, і білі кучеряві хмаринки-баранці.

Радісно на душі. Веселого, бадьорого настрою додає спів жайворонків, які щойно повернулися з вирію. То тут, то там лунають їхні дзвінкі пісні. Так піднесено, урочисто вони співають тільки весною. Кожен намагається переспівати іншого, а від цього весь простір сповнюється дружнім дзвінкоголоссям. Здається, що їх навіть чують і сонце, і небо, і хмаринки-баранці.

Ох, як хочеться спіймати бодай одного жайворонка, потримати його в руках, притулити до щоки і... відпустити. Мрія, фантазія, не більше... Залишається тільки насолоджуватися їхнім концертом.

Хвилями, вверх-вниз літають жайворонки, веселяться, шукають собі пари. Не менше радіють і люди, які вийшли в поле оглянути свої посіви, чи добре зійшли. (А таки добре зійшли! Буде хліб на столі!). Кажуть: “Коли жайворонки прилетіли, то різкі, тривалі похолодання вже не повернуться”.

Люди закликають весну, а жайворонки приносять її на крильцях. Щоб вони швидше прилетіли і принесли весну, у давнину випікали обрядове печиво у вигляді жайворонків, роздавали дітям і відправляли їх у поле зустрічати птахів. Прекрасна традиція, сповнена любові до Природи!

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу

  *********************************************

ВОНИ — ПРОМЕТЕЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ!

У Червоноградській ЗШ №12 відбувся концерт, присвячений пам'яті Тараса Шевченка і Василя Стуса. Вони жили в різних епохах, у різні часи, але однаково любили Україну і боролися палким словом за її звільнення з чужинецьких пут. У долях цих українських незламних Прометеїв є багато спільного.

Організували літературно-мистецький захід вчителі української мови і літератури Надія Плугова, Валентина Колесник, Ольга Малицька та учні 10-11 класів.

Школярі пристрасно декламували вірші Тараса Шевченка (як і поетичні рядки про самого Кобзаря), Василя Стуса, розповідали про життєвий і творчий шлях цих поетів, багатогранність талантів кожного, про те, що вони обоє поклали своє життя на вівтар смерті заради щасливого майбутнього рідного народу. Так, Василь Стус загинув у в'язниці, був підступно вбитий; Тарас Шевченко, здавалося б, помер на волі, але це також була в'язниця - велика духовна (та й не тільки духовна) тюрма Російської імперії. І як тут не провести аналогію із сучасними подіями?!.

Виступ тріо бандуристок у складі Наталії Зіньків, Олени Цар та Наталії Тимосевич надав цьому заходу неабиякої колоритності, емоційності.

Галина ШПОРЛЮК.

Учениця Червоноградської ЗШ №12, слухач МАЛіЖу

 
 *********************************************

ЯК ПОДИХ ЮНОЇ ВЕСНИ...

Уже п'ять років ретельно стежу за творчістю маліжан — слухачів Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики. Багато у нас обдарованих юних авторів, які пишуть неординарно! Запримітив цікаву тенденцію: як тільки приходить весна — відбувається спалах дитячої творчості. Мабуть від того, що прокидається земля, природа омолоджується, стає просякнута позитивною енергією і передає це дитячому серцю, а воно сповнюється добрим настроєм, натхненням, так і прагне щось писати, творити.

Думки мої небезпідставні. Вкотре переконався, що не помиляюся, коли побачив сторінки березневого номера “Сузір'я Фест” (№3, 2018 р.) - загальнодержавної літературно-художньої газети для школярів та юнацтва, яку видає МАЛіЖ -  Асоційований член Міжнародного центру ЮНЕСКО. Газета ще чекала на друк, але її остаточну верстку завбачливо надіслав мені електронною поштою головний редактор Василь Тарчинець.
Насамперед цей номер дитячого часопису присвячений 8 Березню (“Ще раз про 8 Березня, або Роздуми школяра замість передової статті головного редактора”, автор — Олексій Поліщук, Вараське відділення МАЛіЖ) та Шевченківським святам (вірші Олени Федюри з Червонограда - “Тобі, Тарасе” й “До дітей Шевченка”).

Юних піснетворців зацікавить повідомлення про заснування літературно-мистецької премії авторської пісні ім. Володимира Івасюка. Ініціатори — Львівське обласне козацьке товариство “Міжнародної Асоціації” Козацтво” (Головний Отаман І.М. Безушка), ГО “Міжнародна Академія літератури і журналістики” (Голова Правління, ректор В.Ф. Тарчинець), Міжнародний Центр ЮНЕСКО (Голова Правління В.Б. Попов).

У газеті зустрічаю вже добре знайомі мені імена “старих” (але не за віком!) авторів, відкриваю для себе нові й нові. Таке тільки радує! Цього разу вірші, прозу надрукували Вікторія Хтема, Вікторія Терлецька, Аліна Ліщук, Маргарита Літинська, Ростислав Ворох (м. Івано-Франківськ), Анастасія Міщук (м. Богородчани). Широко представлена творчість вихованців Полтавського багатопрофільного ліцею №1 ім. Івана Котляревського. “Розворот” (дві сторінки газети) заповнили дописами Владислав Міщенко, Софія Ващенко, Дар'я Гаврилко, Анна Дмитренко, Владислав Дерев'янченко, Діана Петрук, Дем'яна Кандиба, Євгенія Загребельна, Світлана Кістенюк, Олена Лелюх, Максим Костенко. Художні твори, навіть на складні теми, написані легко, невимушено, наче до їх створення спонукав ніжний подих юної весни. Дивуєшся сміливості й багатству фантазії юних поетів, прозаїків, есеїстів. Воістину, весна дарує натхнення, а Україна має таланти! Поряд з юними друкуються і їхні наставники, літератори з досвідом — Ганна Кінаш, Зоряна Подобінська, Діана Синявська.

Годі не зачаруватися широкою палітрою художньої галереї, зокрема фотовернісажем Олександра Захарова (м. Бахмут), малюнками Каті Дмитришин (м. Богородчани). І знову ж, як редактор дитячого часопису, Василь Тарчинець намагається зробити газету багатоілюстрованою, але аж ніяк не заповнювати шпальти “випадковим” набором ілюстрацій. Тут на 12-ти сторінках все продумано до дрібнички. Однак не було б жодного вдалого номера без творчого ентузіазму, настирливості юних митців, їхнього нестримного пошуку.

Як і годиться для друкованого періодичного видання, газета містить інформаційні повідомлення, суто журналістські матеріали, зокрема, “Разом до спільної мети”, “Відбулася розширена Козацька Рада”, з яких дізнаємося, що з ініціативи Голови Правління ГО “МАЛіЖ” Василя Тарчинця та Головного Отамана Львівського обласного товариства Міжнародної Асоціації “Козацтво” Івана Безушка підготовлено багатосторонню угоду про співпрацю, вже відбувається її реалізація. Кореспонденція Ольги Бучек (м. Червоноград) “Літературна зустріч “Живу, як усі...” розповідає про творчий вечір Ігоря Даха, давнього друга і доброго наставника маліжан.

Тарас ЛЕХМАН, журналіст


 *********************************************

А ВЖЕ ВЕСНА, А ВЖЕ КРАСНА...

14 березня у церквах східного обряду вшановують преподобну Євдокію. У народному побуті її називають Явдохою і додають — Плющихою, бо цього дня любить бути відлига, капає зі стріхи, утворюються калюжі, а то й, трапляється, вирує весняна повінь, та така, що “греблі рве”.

Євдокія — у перекладі з грецької — Життєдайна. Колись наші предки цього дня зустрічали найпрекраснішу пору року — весну, або весняне новоріччя. Адже, за старим стилем, свято Євдокії припадало на 1 березня — перший день весни. Ще у часи Київської Русі з приходом весни святкували Новий рік.

З днем Явдохи пов'язано багато цікавих народних прогностичних прикмет. І тепер ледь не кожен господар у селі добре знає їх, пам'ятає від діда-прадіда. Поспостерігаємо і ми, та перевіримо:

- Яка Явдоха — таке й літо.

- Звідки вітер на Явдоху повіє — звідти весна прийде.

- Який вітер на Явдоху — такий до Покрови (14 жовтня).

- Якщо на Явдоху вітер віє з заходу, або півдня — буде врожай на збіжжя; якщо зі сходу або півночі — буде посуха, а тому неврожай на зернові культури.

- Якщо день сонячний — вродить пшениця; якщо похмурий — буде врожай на просо і гречку.

- Теплий сонячний день віщує багатий врожай льону.

- Якщо зранку сонячно, то ранні посіви будуть врожайними; сонце яскраво світить в обідню пору — сподівайся на врожай середніх посівів; а якщо сонце вигляне тільки під вечір — пізні посіви будуть врожайними.

- Якщо на Явдохи хуртовина — буде пізня весна.

- На Явдохи погода тиха, то такою буде весна.

- Капає зі стріхи, а біля порога калюжі талої снігової води — пасічники візьмуть багато меду.

- Весна — не весна, але буває, що на Явдохи песика в буді снігом засипить...

Підготував Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу


  *********************************************




Немає коментарів:

Дописати коментар