Червоноградська районна організація МАЛіЖ




*********************************************    

ДОРОГА
Прямуєш все вперед. А під тобою — світ.
Ніколи не пізнати нам загадок дороги.
Всередині — не сам. За вікнами — не цвіт,
Все швидше зміна кадру. Позаду десь тривоги.
Хоч нам відомий план, незнаний нам сюжет...
Можливість — шлях цей завивистий. А фактором є сам.
За горизонтом — даль. Не тьмяний силует -
Майбутнє. Ще не знає нас. Дай вогнику очам!
Олена ФЕДЮРА.
Учениця Червоноградської гімназії, слухач МАЛіЖу
 *********************************************
ЧОМУ?
Ой, звідки ж це чарівне диво?
Чому цвіте все так красиво?
Чому зірки на небі сяють?
Чому так квіти розквітають?..
...Весна іде, весна іде,
Весна, весна красу несе!
Аліна СИДОРИК.
Учениця 5-А класу Червоноградської ЗШ №1, слухач МАЛіЖу


*********************************************

ОГІРОЧКИ ЗЕЛЕНЕНЬКІ...

Бабуся Леся щойно прийшла з городу. Принесла у кошику кілька молоденьких огірочків. 

Завбачливо помила їх у свіжій водичці, поклала на стіл, а сама стала співати: “Посіяла огірочки...”,  потім ще щось на додаток “Огірочки зелененькі, то великі, то маленькі...” (і то вже цікавим речитативом). Любить поспівати! А в церковному хорі, коли чуєш її голос, то враження, що лине пісня з Небес.

- Пригощайся, Маркіяне! - звертається до мене, ніжно посміхаючись. - Перший врожай. Але, передусім, перехрестись і подякуй Господу молитвою Отче наш і попроси: “Благослови, Боже, зібрати цей врожай!”.

Я так і зробив, зробив з глибокою-глибокою вірою християнина.

Скуштувавши огірочка, радісно вигукнув:

- Ой, який смачний!

Бабуся Леся пильно подивилася на мене добрими очима, повела розмову:

- Маркіяне, скажи, ти допомагав татові копати грядку під огірочки?

- Так, допомагав.

- Допомагав мамі сіяти огірочки?

- Допомагав.

- У спекотні дні носив у відерці водичку з криниці, а потім ми обоє поливали огірочки?

- Носив. Поливали.

- Боровся з бур'янами, взявши мотику в руки?

- Не те, що боровся, а воював!

- Тому-то й смачні огірочки!

...З часу (ой, не хочу вживати слова “час”, бо він такий швидкоплинний!) цієї розмови минуло п'ять років. Тоді я ще був, вважайте, дитиною, щойно перейшов у шостий клас. Втім, бабусину науку запам'ятав, наче молитву, на все життя: нічого нема смачнішого з грядки, ніж вирощене тобою!

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу.

 *********************************************

ДЛЯ ВАС, АВТОРИ Й ЧИТАЧІ!
Вийшло друком десяте число художньо-літературного журналу-піврічника “МІСЦЕВИЙ ЧАСопис”, засновником, редактором і видавцем якого є Ігор Дах. Можемо це назвати ювілейним випуском. Хоч журнал “прописаний” у Червонограді, але видавець докладає максимум зусиль, щоб на його сторінках друкувалися автори з усієї України.
“МІСЦЕВИЙ ЧАСопис” доволі різноманітний за спрямуванням — поезія, проза, публіцистика, журналістика... Окрім постійних авторів, читач відкриває для себе нові й нові імена. У цьому номері надруковано художні твори Сергія О. Гейшева, Сергія С. Гейшева, Василя Ткачика, Марії Деленко, Тетяни Коваль, Ігоря Даха, Ганни Кінаш, Мирослави Король, Данила Беконова, Єлизавети Помукчинської, Марії Грицак, Олени Федюри, Ольги Бучек, Маркіяна Лехмана, Ольги Яворської, Олени Лелюх, Ганни Кузьмак, Лесі Гумен, Ольги Голузинець, Андрія Грущака, Наталії Ковальської... Приємно, що серед авторів ми зустрічаємо імена школярів з Полтавщини, Закарпаття, Рівненщини, Львівщини (звісно, і з Червонограда)... - слухачів Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики. Для них це є добрим стимулом у творчості, адже мають прекрасну нагоду реалізувати себе, донести слово до читача. А хіба не приємно учениці-п'ятикласниці Червоноградської ЗШ №2 Олені Кондратюк побачити на сторінках видання репродукції своїх малюнків. 
Багата й інформаційна (мова про подієву, оперативну інформацію) палітра “МІСЦЕВОГО ЧАСопису”. Про події на Сході України, працю шахтарів Прибужжя, культурно-мистецькі заходи, нові книги, альманахи розповідають журналістські дописи Ігоря Даха, Лариси Гуменюк, Ігоря Йосипіва, Марії Луценко, Катерини Сави та інших авторів. Багато цікавої інформації використано з джерел прес-служби Червоноградського відділення МАЛіЖ та прес-служби літературно-мистецького об'єднання “Третій горизонт”.  
Тарас ЛЕХМАН, журналіст
 *********************************************

ЛІТО — НА ПОРОЗІ...

Запитаємо: чим займаються діти під час літніх канікул? Відповідь буде очевидною: звісно, відпочивають! Але мова не про творчих дітей. Вони завжди живуть неспокоєм, пошуком, щось пишуть, малюють, про відпочинок, спілкування з друзями також не забувають, від чого черпають ще більше натхнення, у них з'являються нові ідеї, задуми. Принаймні, можу сказати таке про маліжан. Крім того, готуються до цікавого фестивалю “Рекітське сузір'я — 2018”, різноманітних конкурсів. Літня програма видасться насиченою. Тому годі марнувати час. Зрештою, коли займаєшся своєю улюбленою справою, тим, що до душі, то це також своєрідний відпочинок.

А поки що маліжани прийшли до читача з новими творчими доробками. Гортаю сторінки щойно віддрукованого часопису “Сузір'я Фест” (№6 (199), червень, 2018 р.)
загальнодержавної літературно-художньої газети для школярів та юнацтва, яку видає Міжнародна (Мала) Академія літератури і журналістики — Асоційований член Міжнародного центру ЮНЕСКО. Так, щойно початок травня, а вони завбачливо підготували червневий номер газети. І це вже традиційно, що левова частка матеріалів належить перу дітей. Цього разу на розсуд читача свої твори — поезія, проза, есе... представили юні автори (знову ж традиційно) з різних регіонів України — від Сходу до Заходу: Кристина Андреу, Дана Тітенко, Олена Лелюх, Ігор Матковський, Олена Власенко, Вікторія Шуберт, Владислав Лазорик, Дар'я Гузинець, Юліанна Кадар, Каріна Мішко, Валерія Форостяк, Ірина Матюшок, Олена Федюра, Володимир Орисенко, Іванна Кубицька, Анастасія Сиділо, Ольга Бучек. Юним авторам таки варто (!) повчитися у дорослих. Отож на сторінках часопису - вірші Христини Сирової-Ковалишин, Ангеліни Оборіної.

Що то за дитячо-юнацька газета без численних малюнків і фото (тим паче - художніх)?.. Ілюстрували її юні таланти Вікторія Свіщевська, Тетяна Матюшок, Соломія Мазуркевич та інші.

Як періодичне видання, жодна газета не обходиться без журналістських матеріалів - інтерв'ю, статей, заміток, нарисів. Тут приверне увагу читача доволі об'ємна з фото публікація ректора МАЛіЖу, головного редактора «Сузір'я Фест» Василя Тарчинця «Усі ми козацького роду»: у Вищому професійному училищі №20 м. Львова проведено героїко-патріотичний захід з ініціативи Львівського обласного товариства Міжнародної Асоціації «Козацтво» за участю Маршала Козацтва України, Героя Козацтва України Михайла Шитого... Втім, краще прочитати!

Прес-служба Червоноградського відділення МАЛіЖ вітає ученицю-дев'ятикласницю місцевої ЗШ №1 Ольгу Бучек з перемогою на Міжнародному конкурсі з української мови ім. Петра Яцика.

«Лідерські якості» - зарисовка поетеси, члена НСЖУ Ангеліни Оборіної про Василя Тарчинця, який відсвяткував 70-річчя.

Не залишать байдужими читача роздуми Катерини Максименко «Щоб не повторилося біди». Рядки її публікації - нагадування про трагедію у Чорнобилі.

«Сузір'я Фест» започаткувало нову рубрику «Живе у нашому місті знаменита людина». Юнкори Вараського відділення МАЛіЖ Тетяна Дмитренко й Анастасія Баранчук розповідають про надзвичайну людину - Надію Павлівну Повжик, «яка передає усі вміння, тонкощі створення найрізноманітніших ляльок, дарує надію, що казка прийде до кожного з нас...».

Про проведення дитячо-юнацького літературно-мистецького конкурсу «Літери ЛЕВА» (відбудеться 12-18 травня 2018 р.) докладно прочитаєте у публікації Лідії Ільків «Львів скликає талановиті літери».

Авторам-маліжанам бажаю творчих успіхів, плідної праці, веселих канікул і таки гарного відпочинку!

Тарас ЛЕХМАН, журналіст


 ********************************************

КОЛИ ЦВІТЕ ЧЕРЕМХА...

(З фенологічного щоденника)

Кажуть: “Ранній Великдень — рання весна”. Цього року свято Воскресіння Христового ми відзначали таки доволі рано — 8 квітня. Але весну аж ніяк не можна було назвати ранньою. Щось схибила народна прогностична прикмета. Березень видався холодним. Навіть Вербна неділя, за тиждень до Великодня, не віщувала тепла. Дехто засмутився: “Невже паска буде на снігу?..”. А таке траплялося.

Однак, ні! Великдень потішив теплом — і душевним (це — насамперед!), і сонячним. Здавалося, холодні дні вже не повернуться. Та після різкого потепління знову на деякий час настало похолодання. Тільки-от черемха радувала людей білим цвітом. Одягнулася, мов наречена до шлюбу. І тут я знову згадав про народний прогностик:

- Черемха цвіте перед останніми весняними похолоданнями, а то й приморозками.

- Коли цвіте черемха — починають активно співати солов'ї. (Їхніх чарівних концертів я вже наслухався).

- Зацвіла черемха — сади картоплю.

- Цвіте черемха і падають дощі — на врожай городини і зернових культур.

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-а класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу


 ********************************************


Запрошуємо на творчу зустріч!

“ХАЙ СЛОВО ЗАПАЛЮЄ СВІЧІ...”

6 травня о 14.00 у приміщенні Червоноградської міської бібліотеки для дітей (вул. Андрея Шептицького, 1) відбудеться урочистий захід з нагоди 10-ліття літературно-мистецького об'єднання “Третій горизонт”.

Запрошуємо усіх бажаючих, небайдужих до Рідного Слова, Рідної Пісні, взяти участь у святі. Цікаво буде і дорослим, і дітям.

Розділіть з нами радість!

Ольга ГОЛУЗИНЕЦЬ.

Голова Червоноградського літературно-мистецького об'єднання “Третій горизонт”, член Української асоціації письменників


*********************************************


ГОЛУБ СВІТЛА

Через стіну невиданих статей,

Спотворене невольниче мовчання,

Крізь сотні невідчинених дверей,

Незлічені тривогою прощання

Я бачу птаха. Він руйнує ту,

Немов примара, злісну перешкоду,

Несе тремтливу істину святу.

Він ранить крила. Та йому не шкода.

Не в вишукані вірить він слова,

Птах закохався у природу мрії.

Первинність думки - правда є нова -

Свою лілейно у серденьку гріє.

Олена ФЕДЮРА.

Учениця Червоноградської гімназії, слухач МАЛіЖу

*********************************************

МИ ЗНОВУ В РАДІОЕФІРІ

Працівники Червоноградської міської радіостудії “Новий Двір” Сергій Бондарук і Павло Кінах завжди радо зустрічають гостей — слухачів місцевого відділення Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики, бо ті приходять з не порожніми руками, а з новими творчими доробками. Радіожурналісти охоче популяризують їхні художні твори, що є неабияким моральним стимулом для юних авторів, готові хоч зараз дати характеристики-рекомендації до вступу на факультет журналістики. Такі радіопередачі маліжани готують регулярно, ретельно вивчають ази роботи на радіо, особливості виступів, специфіку жанрів.

Цього разу вихованці Червоноградського відділення МАЛіЖ Маркіян Лехман (СШ-колегіум №3), Олена Федюра (гімназія), Ольга Бучек (ЗШ №1) та їхній керівник, член Української асоціації письменників Наталія Кічун-Лемех підготували для радіослухачів “Нового Двору” цікаву весняно-великодню програму з віршами, прозовими етюдами, вітаннями, звісно, й з інформацією про плідну працю МАЛіЖ.

(Прес-служба Червоноградського відділення МАЛіЖ)



На фото: перед записом у радіостудії “Новий Двір” слухачі Червоноградського відділення МАЛіЖ Маркіян Лехман, Олена Федюра, Ольга Бучек вносять останні штрихи до сценарію.
  *********************************************



ВІТАЄМО З ПЕРЕМОГОЮ!

Ольга БУЧЕК — учениця 9-го класу Червоноградської ЗШ №1, заступник керівника Червоноградського міського відділення Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики здобула I місце у IV загальнонаціональному етапі XVIII Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. Готувала її до конкурсу вчитель української мови і літератури Надія Грик.

Тепер Ольга Бучек знову претендує на призначення стипендії Президента України. Свого часу вона вже була удостоєна такої відзнаки.

Олю, вітаємо з перемогою! Успіхів у навчанні і творчості!

(Прес-служба Червоноградського відділення МАЛіЖ)

 *********************************************

З-ПІД СНІГУ

Підсніжник, мабуть, через те й називають підсніжником, що він пробивається на світ з-під снігу. Землю ще вкриває біла ковдра, зверху може бути шар льоду, а тендітна рослина з усіх сил пнеться до сонця. І аж коли побачить наше небесне світило, тільки тоді розквітне, щоб порадувати, потішити людей, додати весняного настрою. Не зривайте її, хоча б заради тих старань, зусиль, яких вона доклала, аби з'явитися на світ Божий!

Зривати, тим паче торгувати підсніжниками категорично заборонено. Про це постійно попереджають через ЗМІ правоохоронні органи. Покарання — штраф. Але, погодьтесь, за жодні гроші не відновиш понівечену красу.

На щастя, вже кілька років поспіль не спостерігаю, щоб хтось торгував у Червонограді підсніжниками: чи то на ринку, чи то на людній вулиці. Водночас не заперечую, що, можливо, такі випадки трапляються. Однак вважаю: найкращий засіб боротьби з браконьєрами — не купувати у них квітів, аби й самому не стати співучасником злочину проти її величності Природи. Тоді неодмінно спрацює примітивний, але доволі ефективний закон ринку: нема попиту на товар, тож марно виставляти його “на прилавок”.

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу


 *********************************************

ВЕЛИКОДНІЙ НОМЕР ГАЗЕТИ МАЛІЖАН

Цікавий, багатий і за змістом (це — насамперед!), і за кількістю публікацій, імен авторів великодній випуск газети “Сузір'я Фест” (Львів, 2018. - №5-6) — літературно-мистецького часопису для школярів, який видає Міжнародна (Мала) Академія літератури і журналістики.

Відкриває його редакційне привітання зі світлим празником Воскресіння Христового й вірш Мирослави Король “Великоднє свято”.

Відразу ж нагадування про черговий фестиваль “Рекітське сузір'я — 2018”, його програма, до речі, доволі насичена.

На 20-ти сторінках газети однаково представлені і юні, і дорослі автори — керівники відділень МАЛіЖу, наставники творчої молоді з різних регіонів України: від Сходу до Заходу. Та все ж, традиційно левова частка газетної площі належить дітям.

“Широкий поетичний розмай” - так загалом можемо охарактеризувати окремі подачі віршів, добірки, сторінки-блоки, які надруковані у великодньому Сузір'ї Фест”. Їх автори: Анна Лукова, Даниїл Беканов (він ще й прекрасний фотограф), Єлизавета Помукчинська, Аліна Водоложко, Богдан Юрченко, Катерина Гончаренко, Ганна Кінаш, Марина Головка, Катерина Мельничук, Вероніка Кодак, Олександр Скворцов, Лейла Абдулаєва та інші. Як відлуння Шевченківських свят чимало віршів присвячено Великому Кобзареві. Переконався, що ця тема для маліжан особливо щемлива.

Газета традиційно друкує й прозу. На добротному літературному рівні Владислав Лазорик написав оповідання “Прозоре золото”. У цьому номері — його початок, закінчення — у наступному. Але мені пощастило прочитати весь твір. Приємно вражений! До останнього рядка тримає в напрузі читача Маркіян Лехман в оповідання “Снайпер і... змія”. Записана Юлією Симак легенда про Гертруду Комаровську — це справжня поезія в прозі. Позначилося і те, що Юлія ще й пише вірші. Заслуговують читацької уваги етюди, художні замальовки Юлії Комович, Олександра Волошинівського, Ксенії Магули, Юлії Коробко, Дар'ї Гаврилко, Катерини Леонової, Владислави Поліно-Василенко, Каміли Фоміної.

МАЛіЖ уже започаткував кілька літературно-мистецьких конкурсів з грошовими преміями, нагородами для обдарованих дітей, юних творчих особистостей. Цього разу газета друкує повідомлення про заснування премії Василя Пилип'юка у номінації “Художнє фото”.. Гортаючи сторінки “Сузір'я Фест”, не сумніваюся, що для журі буде вдосталь роботи! Прекрасні художні фотографії (є така рубрика у газеті - “Вернісаж МАЛіЖ”) представили Єгор Сбітнєв, Єлізавета Малих, Владислав Салтановський; дивовижні малюнки, картини (власне, репродукції) — Поліна Новікова, Поліна Руденко, Марина Погребнюк, Галина Дьордяк, Наталія Мица, Ангеліна Решітник... Чимало дітей поєднують у собі літературний дар, і журналістські здібності, і розвивають талант художника, фотомитця. Отож їхні творчі доробки зустрічаємо в різних видах мистецтва. А головний редактор газети Василь Тарчинець тільки сприяє, аби донести їх до читацької аудиторії.

Важлива подієва інформація, роздуми на суспільні, морально-етичні теми, зокрема, і в молодіжному середовищі, містяться у журналістських дописах “Щоб зрозуміти Лесю Українку, треба вміти уявляти Сізіфа щасливим” (Ірина Кисла), “Коли одне ціле стає потворним і одиноким” (Альона Ковалець), “Тінейджери — це ми” (Тетяна Чуясова), “Тінейджери проти тінейджерів” (Олена Лелюх), “Велика сила добра” (Катерина Леонова). Нікого не залишить байдужим статтям ректора МАЛіЖу, головного редактора газети “Сузір'я Фест” Василя Тарчинця “Орел не буде літати”, у якій йдеться про Львівський еколого-натуралістичний центр, самовіддану і нелегку працю його співробітників (доглядають за покинутими, хворими тваринами, пернатими, часто підібраними на вулиці, у лісі...), людське милосердя до “братів наших менших”, брак коштів на їх утримання і, звісно, прохання про спонсорську допомогу. Не будьмо байдужими і ми!

Тарас ЛЕХМАН, журналіст


 ********************************************* 

ВЕСНЯНА ПІСНЯ ЖАЙВОРОНКА

(Етюд)

На полях зійшов сніг. Широкі лани перетворилися на суцільний зелений килим. Це пробилися з-під землі посіви озимини. Тала вода-сніговиця заповнила ямки, долинки, перетворивши їх на невеличкі озерця. Вся каламуть опустилася на дно, осіла, тому вода чиста-чиста, прозора. Хоч напийся! Але ні, не робіть цього!..

Над одним “озерцем” схилилася берізка, що росте край польової дороги, милується своїми довгими косами, на яких ось-ось з'явиться зелене листячко. Все видно, мов у дзеркалі: і берізку, і яскраве весняне сонце, і голубе небо, і білі кучеряві хмаринки-баранці.

Радісно на душі. Веселого, бадьорого настрою додає спів жайворонків, які щойно повернулися з вирію. То тут, то там лунають їхні дзвінкі пісні. Так піднесено, урочисто вони співають тільки весною. Кожен намагається переспівати іншого, а від цього весь простір сповнюється дружнім дзвінкоголоссям. Здається, що їх навіть чують і сонце, і небо, і хмаринки-баранці.

Ох, як хочеться спіймати бодай одного жайворонка, потримати його в руках, притулити до щоки і... відпустити. Мрія, фантазія, не більше... Залишається тільки насолоджуватися їхнім концертом.

Хвилями, вверх-вниз літають жайворонки, веселяться, шукають собі пари. Не менше радіють і люди, які вийшли в поле оглянути свої посіви, чи добре зійшли. (А таки добре зійшли! Буде хліб на столі!). Кажуть: “Коли жайворонки прилетіли, то різкі, тривалі похолодання вже не повернуться”.

Люди закликають весну, а жайворонки приносять її на крильцях. Щоб вони швидше прилетіли і принесли весну, у давнину випікали обрядове печиво у вигляді жайворонків, роздавали дітям і відправляли їх у поле зустрічати птахів. Прекрасна традиція, сповнена любові до Природи!

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу

  *********************************************

ВОНИ — ПРОМЕТЕЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ!

У Червоноградській ЗШ №12 відбувся концерт, присвячений пам'яті Тараса Шевченка і Василя Стуса. Вони жили в різних епохах, у різні часи, але однаково любили Україну і боролися палким словом за її звільнення з чужинецьких пут. У долях цих українських незламних Прометеїв є багато спільного.

Організували літературно-мистецький захід вчителі української мови і літератури Надія Плугова, Валентина Колесник, Ольга Малицька та учні 10-11 класів.

Школярі пристрасно декламували вірші Тараса Шевченка (як і поетичні рядки про самого Кобзаря), Василя Стуса, розповідали про життєвий і творчий шлях цих поетів, багатогранність талантів кожного, про те, що вони обоє поклали своє життя на вівтар смерті заради щасливого майбутнього рідного народу. Так, Василь Стус загинув у в'язниці, був підступно вбитий; Тарас Шевченко, здавалося б, помер на волі, але це також була в'язниця - велика духовна (та й не тільки духовна) тюрма Російської імперії. І як тут не провести аналогію із сучасними подіями?!.

Виступ тріо бандуристок у складі Наталії Зіньків, Олени Цар та Наталії Тимосевич надав цьому заходу неабиякої колоритності, емоційності.

Галина ШПОРЛЮК.

Учениця Червоноградської ЗШ №12, слухач МАЛіЖу

 
 *********************************************

ЯК ПОДИХ ЮНОЇ ВЕСНИ...

Уже п'ять років ретельно стежу за творчістю маліжан — слухачів Міжнародної (Малої) Академії літератури і журналістики. Багато у нас обдарованих юних авторів, які пишуть неординарно! Запримітив цікаву тенденцію: як тільки приходить весна — відбувається спалах дитячої творчості. Мабуть від того, що прокидається земля, природа омолоджується, стає просякнута позитивною енергією і передає це дитячому серцю, а воно сповнюється добрим настроєм, натхненням, так і прагне щось писати, творити.

Думки мої небезпідставні. Вкотре переконався, що не помиляюся, коли побачив сторінки березневого номера “Сузір'я Фест” (№3, 2018 р.) - загальнодержавної літературно-художньої газети для школярів та юнацтва, яку видає МАЛіЖ -  Асоційований член Міжнародного центру ЮНЕСКО. Газета ще чекала на друк, але її остаточну верстку завбачливо надіслав мені електронною поштою головний редактор Василь Тарчинець.
Насамперед цей номер дитячого часопису присвячений 8 Березню (“Ще раз про 8 Березня, або Роздуми школяра замість передової статті головного редактора”, автор — Олексій Поліщук, Вараське відділення МАЛіЖ) та Шевченківським святам (вірші Олени Федюри з Червонограда - “Тобі, Тарасе” й “До дітей Шевченка”).

Юних піснетворців зацікавить повідомлення про заснування літературно-мистецької премії авторської пісні ім. Володимира Івасюка. Ініціатори — Львівське обласне козацьке товариство “Міжнародної Асоціації” Козацтво” (Головний Отаман І.М. Безушка), ГО “Міжнародна Академія літератури і журналістики” (Голова Правління, ректор В.Ф. Тарчинець), Міжнародний Центр ЮНЕСКО (Голова Правління В.Б. Попов).

У газеті зустрічаю вже добре знайомі мені імена “старих” (але не за віком!) авторів, відкриваю для себе нові й нові. Таке тільки радує! Цього разу вірші, прозу надрукували Вікторія Хтема, Вікторія Терлецька, Аліна Ліщук, Маргарита Літинська, Ростислав Ворох (м. Івано-Франківськ), Анастасія Міщук (м. Богородчани). Широко представлена творчість вихованців Полтавського багатопрофільного ліцею №1 ім. Івана Котляревського. “Розворот” (дві сторінки газети) заповнили дописами Владислав Міщенко, Софія Ващенко, Дар'я Гаврилко, Анна Дмитренко, Владислав Дерев'янченко, Діана Петрук, Дем'яна Кандиба, Євгенія Загребельна, Світлана Кістенюк, Олена Лелюх, Максим Костенко. Художні твори, навіть на складні теми, написані легко, невимушено, наче до їх створення спонукав ніжний подих юної весни. Дивуєшся сміливості й багатству фантазії юних поетів, прозаїків, есеїстів. Воістину, весна дарує натхнення, а Україна має таланти! Поряд з юними друкуються і їхні наставники, літератори з досвідом — Ганна Кінаш, Зоряна Подобінська, Діана Синявська.

Годі не зачаруватися широкою палітрою художньої галереї, зокрема фотовернісажем Олександра Захарова (м. Бахмут), малюнками Каті Дмитришин (м. Богородчани). І знову ж, як редактор дитячого часопису, Василь Тарчинець намагається зробити газету багатоілюстрованою, але аж ніяк не заповнювати шпальти “випадковим” набором ілюстрацій. Тут на 12-ти сторінках все продумано до дрібнички. Однак не було б жодного вдалого номера без творчого ентузіазму, настирливості юних митців, їхнього нестримного пошуку.

Як і годиться для друкованого періодичного видання, газета містить інформаційні повідомлення, суто журналістські матеріали, зокрема, “Разом до спільної мети”, “Відбулася розширена Козацька Рада”, з яких дізнаємося, що з ініціативи Голови Правління ГО “МАЛіЖ” Василя Тарчинця та Головного Отамана Львівського обласного товариства Міжнародної Асоціації “Козацтво” Івана Безушка підготовлено багатосторонню угоду про співпрацю, вже відбувається її реалізація. Кореспонденція Ольги Бучек (м. Червоноград) “Літературна зустріч “Живу, як усі...” розповідає про творчий вечір Ігоря Даха, давнього друга і доброго наставника маліжан.

Тарас ЛЕХМАН, журналіст


 *********************************************

А ВЖЕ ВЕСНА, А ВЖЕ КРАСНА...

14 березня у церквах східного обряду вшановують преподобну Євдокію. У народному побуті її називають Явдохою і додають — Плющихою, бо цього дня любить бути відлига, капає зі стріхи, утворюються калюжі, а то й, трапляється, вирує весняна повінь, та така, що “греблі рве”.

Євдокія — у перекладі з грецької — Життєдайна. Колись наші предки цього дня зустрічали найпрекраснішу пору року — весну, або весняне новоріччя. Адже, за старим стилем, свято Євдокії припадало на 1 березня — перший день весни. Ще у часи Київської Русі з приходом весни святкували Новий рік.

З днем Явдохи пов'язано багато цікавих народних прогностичних прикмет. І тепер ледь не кожен господар у селі добре знає їх, пам'ятає від діда-прадіда. Поспостерігаємо і ми, та перевіримо:

- Яка Явдоха — таке й літо.

- Звідки вітер на Явдоху повіє — звідти весна прийде.

- Який вітер на Явдоху — такий до Покрови (14 жовтня).

- Якщо на Явдоху вітер віє з заходу, або півдня — буде врожай на збіжжя; якщо зі сходу або півночі — буде посуха, а тому неврожай на зернові культури.

- Якщо день сонячний — вродить пшениця; якщо похмурий — буде врожай на просо і гречку.

- Теплий сонячний день віщує багатий врожай льону.

- Якщо зранку сонячно, то ранні посіви будуть врожайними; сонце яскраво світить в обідню пору — сподівайся на врожай середніх посівів; а якщо сонце вигляне тільки під вечір — пізні посіви будуть врожайними.

- Якщо на Явдохи хуртовина — буде пізня весна.

- На Явдохи погода тиха, то такою буде весна.

- Капає зі стріхи, а біля порога калюжі талої снігової води — пасічники візьмуть багато меду.

- Весна — не весна, але буває, що на Явдохи песика в буді снігом засипить...

Підготував Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу


  *********************************************

КОЛИ ПОЕЗІЯ, ЯК МОЛИТВА...

Боруцький (о.) Роман. У Благодаті Господа мого... (Духовна лірика. Видання друге, доповнене). - Червоноград: ФОП Панасюк Р.Т., 2018. - 28 с.
Перше видання збірки віршів о. Романа Боруцького “У Благодаті Господа мого...” вийшло друком ще 2014 року. Але вона настільки захопила читачів, що не раз виникала нагальна потреба додруковувати тираж, а тепер вже й перевидавати. Щоправда, автор доповнив її кількома новими творами.

Отець Роман Боруцький пропонує читачам духовні вірші, закликає до щирої молитви та покаяння; також розмірковує над сутністю людського буття, вболіває за долю України і її народу, звертається до нагальних проблем сучасності. Збірка “У Благодаті Господа мого...” містить чотири розділи-цикли: “Так щиро прагне серце Бога...”, “Калини грона”, “Ковток повітря” та “Кримський зошит”. Власне, останнім циклом, а це — 14 нових віршів, автор доповнив друге видання. Написані вони вже в анексованому Росією Криму, де о. Роман Боруцький ледь не підпільно виконував місію священика серед вірних УГКЦ, які залишилися на окупованому півострові і не хочуть зрікатися своєї віри. На жаль, там Греко-Католицька Церква знову загнана “в катакомби”. Тож ці вірші тим паче звучать особливо зворушливо.

У біографічній довідці про автора, яку підготував журналіст Тарас Лехман (він же й редактор збірки), читаємо: о. Роман Боруцький народився 23 листопада 1974 року у м. Червонограді. Здобувши шкільну освіту, закінчив місцеве СПТУ №62 (тепер — ВПУ №11). Все ж Господь покликав його на духовну стежку. Вступив у новіціат монастиря отців-василіян у Крехові. Після закінчення Вищої Духовної Семінарії м. Перемишля та здобуття магістерського ступеня у Люблінському Католицькому Університеті (Польща), працював у Львівській СШ №15 вчителем християнської етики. У лютому 2006 року отримав дияконські свячення у м. Южне Одеської області, а вже 7 квітня (на саме свято Благовіщення) цього ж року був рукоположений у сан священика в м. Херсоні, у василіянському монастирі, Владикою УГКЦ Кир-Василієм Івасюком. Відтак — і залишився служити на парафіях Одесько-Кримського екзархату УКГЦ.

Поряд з пасторським служінням не полишає літературної праці. Його вірші друкувалися у газетах “Благовіст” (м. Львів), “Літературний Червоноград”, в альманасі “Провесень”, журналі “Місцевий часопис”, (м. Червоноград) на сайті Новий український портал, в інтернет-спільноті Парафія храму Священомученика Йосафата м. Червонограда. Видав дві поетичні збірки (не враховуємо перевидання) і збірку духовної публіцистики, на які були надруковані схвальні відгуки у газетах “Кримська світлиця”, “Новини Прибужжя”, “Благовіст”, у журналі “Місіонар” та в інших ЗМІ. Брав участь у Всеукраїнському літературному конкурс ім. Володимира Дроцика. На вірші о. Романа Боруцького створено пісні. Одну з них (композитор — Наталія Зіньків) співають під час Святого Причастя у церкві Пресвятої Богородиці — Владичиці України (м. Червоноград).

Автор висловлює щиру подяку за сприяння у перевиданні збірки приватному підприємцю, керівнику ФОП Панасюк Р.Т. Романові Панасюку, менеджеру Галині Панасюк, журналісту Тарасові Лехману і зичить їм: “Хай Господь благословляє Вашу працю, береже Вас і всю Україну!”.

Галина ШПОРЛЮК.

Учениця Червоноградської ЗШ №12, слухач МАЛіЖу


*********************************************

ШЕВЧЕНКІАНА ВЛАДИСЛАВА НЕКРАСОВА

Обдарована молодь — гордість нашого міста, усієї України! Владислав Некрасов, учень Червоноградської школи мистецтв — належить до таких!

Напередодні Шевченківських свят він взяв участь у Львівському обласному конкурсі дитячого малюнка “Об'єднаймося ж, брати мої!” і зайняв почесне II місце. Цьому успіху не менше радіє і його наставник — викладач Л. Яценко.

Мета конкурсу — популяризація творчої спадщини Тараса Шевченка, активізація патріотичного виховання учнів, розвиток творчого потенціалу України.

Галина ШПОРЛЮК.
Учениця Червоноградської ЗШ №12, слухач МАЛіЖу


*********************************************

БЕРЕЗНЕВІЙ ЧАКЛУНЦІ

Підійду до вікна і заспіваю

Весняній тиші. Тій, що так розкішно

Рубіново-пастельним водограєм

Прокралась мені в серце. І неспішно

Розлила свої чари просто в душу,

Прогнала млявість заспаних очей.

Тому тепер весні співати мушу,

Бо вірю незбагненності речей...

Олена ФЕДЮРА.

Учениця Червоноградської гімназії, слухач МАЛіЖу


 *********************************************

ДЕМОКРАТІЯ ЯК УСПІШНІСТЬ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА

Чи знаєте ви про Демократичну школу? Це — всеукраїнська програма освіти для демократичного суспільства. Її мета — підтримати розвиток та систему змін середньої освіти в Україні, зміцнити суспільну єдність і взаєморозуміння між регіонами нашої держави, дати можливість молоді впевнено висловлювати свої думки.

У Червонограді до програми долучилася загальноосвітня школа №12. Навчальний заклад подав заявку до участі у програмі й успішно пройшов відбір. Декларація про співпрацю була підписана у лютому 2017 р.

Розпочалося все з того, що директор ЗШ №12 Уляна Свйонтек, педагог-організатор Юлія Пастух, голова батьківського комітету Галина Лех та заступник міського голови Червонограда Наталія Турко взяли участь у настановчих тренінгах у Києві. А вже у березні 2017 р. презентували програму для школи. На цьому заході зібралися не тільки учні, а й батьки, педагоги, громадські діячі.

Нещодавно до ЗШ №12 знову завітали представники Демократичної школи. На тренінгах учні обговорювали загальні права людини, можливості самореалізації у сучасному світі, закони про права дитини із Конвенції. Усі залишилися задоволені зустріччю, адже отримали багато позитивних вражень.

Галина ШПОРЛЮК.

Учениця Червоноградської ЗШ №12, слухач МАЛіЖу

  *********************************************

БОЖИЙ ГОЛОС

(Спроба білого вірша)

Ми чуємо Божий голос,

Але не знаємо — звідки долинає...

Ми чуємо Божу пісню,

Але не знаємо — звідки вона лине...

А, може, це від серця?..

Ми любим Бога,

Бо у Ньому — Вічність.

Ми любим Божу Матір,

Бо Вона — єдина.

Ми любимо Ісуса,

Бо Він страждав на нас.


ПОСЛАННЯ НА ЗЕМЛЮ

...І місяць пливе,

І зорі засяють.

Душа заспіває,

А серце заграє.

Добро засміється,

І сонце всміхнеться...

Лиш марно-намарно

Все зло розлютиться.


УКРАЇНА

Україна наша — сонце золота,

Україна наша — небо голубе.

Україна люба — велична країна.

Україна мила, ти в серці єдина!


ЛІТО

Літо-літечко прийшло

І нам радість принесло.

Чарівно пташки співають,

Увесь люд наш звеселяють.

Квіти стали розквітати,

Красне сонечко вітати:

- Ой ти, ой ти, сонечко,

Вигляне до нас!

Золотисті промені

Шли нам повсякчас.

Джулія ГУТМАН.

Учениця 5-А класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу
 


 *********************************************

СНАЙПЕР І... ЗМІЯ

Дідусь Петро, тоді ще зовсім молодий парубок, служив рядовим у військовій частині, яка дислокувалася в Монголії, “на околиці” пустелі Гобі. Не є таємницею, що там були радянські війська. Багато чого стерлося з пам'яті дідуся Петра, але один епізод, до кожної дрібнички, він запам'ятав назавжди. Не раз переповідав мені цю історію. Слово “переповідав” пишу у минулому часі, бо вже нема мого знайомого і цікавого співрозмовника дідуся Петра. Я слухав уважно-уважно, наче відчував, що це варто записати:

...Я тоді був у наряді на контрольно-пропускному пункті, як до нашої військової частини примчав на коні монгол, чоловік, років сорока. Їхнє “наметове містечко” (два десятки юрт) знаходилося за три кілометри від нас. Гість “ламаною” російською мовою, жестами рук, схвильованим обличчям, сповненими сліз очима намагався щось пояснити прапорщику — черговому по КПП. Зі слів я тільки второпав - “змія”, “дівчина”, “стріляти”.

Прапорщик зв'язався по телефону з черговим офіцером. Після короткої телефонної розмови наказав мені:

- Проведи гостя у штаб до чергового! Залишайся там до з'ясування всіх обставин!

Ось тут, у штабі, я вже зрозумів сутність проблеми. У поселенні монголів сталася неймовірна пригода. До десятирічної дівчинки, яка солодко заснула на сонечку біля юрти, підповзла отруйна змія, але не вжалила, а скрутилася навколо шиї дитини. Дівчинка прокинулася, піднялася на ноги і заціпеніла, коли побачила на собі змію. Добре, що не скрикнула, не зробила різких рухів. Так і стоїть вже години дві, не поворухнеться. А підійти комусь, скинути з шиї змію — неможливо. Тільки хтось наблизиться, та починає агресивно шипіти, може вжалити будь-якої миті. Шаман їхній  скільки вже “не шаманив”, та безрезультатно. Потрібно влучно вистрілити змії в голову.

- Можливо, це зробить хтось з ваших військових, - почав благально просити гість. - Так, це небезпечно, шанси мізерні, але іншого вибору не залишається.

Провести таку ювелірну спецоперацію зголосився капітан (на жаль, я не записав з уст дідуся Петра його прізвища. - М.Л.) - відмінний снайпер. На полігоні, у тирі він всім давав майстер-класи з влучної стрільби — і підлеглим, і начальству.

Не зволікаючи, командир військової частини дав добро на операцію. У чергове авто сіли капітан, який вже озброївся снайперською гвинтівкою з оптичним прицілом, начальник медичної служби зі своєю незмінною валізою з червоним хрестом, гість-монгол та ще й мене “прихопили” зі собою, навіть не знаю чому, так, про всяк випадок.

Доїхали до поселення. Далі пішли пішки. Першим нас зустрів буланий кінь гостя. Той так і не прив'язав його біля КПП. Вірний друг чекав на свого господаря, а коли побачив, що той їде в авто, помчав за ним і обігнав.

А ось і дівчина з “намистом-змією” на шиї. Скажу відверто: страшнішої й огиднішої-потвори змії я ще не бачив. Зупинилися в метрах тридцяти. Підходити ближче — небезпечно. Змія то піднімає, то опускає голову, то кладе дівчинці на груди, якраз в ділянці серця. У цьому випадку не вистрілити.

Капітан наказав усім розійтися, а ще краще — стати далеко позаду нього, щоб, бува, хтось сам не потрапив під приціл. Потім припав лівим коліном на землю, праве підставив під лікоть, обіперся на нього і міцно притиснув до плеча гвинтівку, навів приціл. Завмер. І так хвилин десять він перебував у повному заціпенінні, немов закам'янів, як і дівчина зі змією. Дочекався слушного моменту, коли змія на якусь секунду підняла голову над плечем дівчини, і... постріл. Власне, пострілу не було чути, а глухе “шух”, адже гвинтівка з глушником. Голова змії розлетілася вдрузки, а тіло впало до ніг дівчини. Та не відразу збагнула, що трапилося, продовжувала стояти “струнко”.

Військовий лікар миттю кинувся до дівчинки. Однак медична допомога, як така, не знадобилася. Щоправда, зробив два уколи, аби зняти стрес і вивести з шокового стану.

Цього дня капітан-снайпер став героєм у поселенні монголів. Шаман заздрісно споглядав на нього з-під лоба.

...Повертаючись у військову частину, вже в авто, начальник медичної служби, також у званні капітана, запитав снайпера:

- Що тебе спонукало на такий ризикований, відчайдушний крок, адже шансів, сам розумієш, один із ста?

Той трохи помовчав, схопився за голову обома руками, наче вона розривалася від болю, наче куля, призначена для змії, влучила саме у його голову, і згодом промовив:

- Я вагався до останнього. А коли побачив очі дівчинки-монголки, на якій повисла ця потворна змія, я побачив у них очі своєї донечки. Обоє ровесниці... Без коментарів, лікарю!

...Добре, що все закінчилося добре!

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11”а” класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу

  *********************************************
ОКСАНА — ПРОВІСНИЦЯ ВЕСНИ

6 лютого — церковне свято преподобної Ксенії Римлянки.
Я  особливо люблю цей день. І якою б не була погода — чи дощ, чи сніг, чи вітер.., настрою вона мені не зіпсує. Звісно, хочеться сонечка, тепла, адже у моєї мами Оксани — іменини.

Вітаючи неньку з Днем Ангела, інколи жартую:

- Мамо, а якою буде весна?..

- Подивись у вікно — і знатимеш! - відповідає вона, також жартівливо.

Не дивуйтесь, але Оксану (Ксенію Римлянку) вважають провісницею весни. У народному побуті цей день називають Оксани, Ксенії, Оксани-Дороти, Доротеї і впевнені, що за ним можна визначити: коли прийде весна, якою вона буде.

Ось кілька цікавих прогностичних прикмет:

- Якщо на Ксенії прилетіли граки — весна буде ранньою.

- На Оксани зайці линяють (міняють білу шубу на сіру) — весна встановиться рано.

- У день Ксенії відлига і ворони купаються в калюжах — на тривале тепло.

- Яка Оксана — така й весна.

- На Ксенії погода добра — весна буде красна.

- Коли на Оксани день ясний і тихий, то весна буде гожою; якщо в обід сонце — на ранню весну; а коли хурделиця замете, то затягнеться надовго.

- Часто Оксана-Дорота заповідає сніги і болота.

Маркіян ЛЕХМАН.

Учень 11 “а” класу Червоноградського НВК “СШ-колегіум №3”, слухач МАЛіЖу


  *********************************************


Немає коментарів:

Дописати коментар